Иван Франко. Лиса исповедница и другие сказки. Иван франко - рассказы Иллюстрации к сказке ивана франка киця
Літературні казки. І. Франко «Фарбований лис»
Літературні казки
Чимало казок, на відміну від народних, мають свого автора, тому їх називають авторськими, або літературними. Серед авторів казок -- знані майстри слова: І. Франко, Леся Українка, В. Симоненко, Н. Забіла, В. Не-стайко, О. Іваненко, Ю. Ярмиш.
Із зарубіжної літератури відомі казки Т. К. Андерсена, Ш. Перро, братів Грімм, О. Пушкіна та багатьох інших.
Джерелом натхнення для письменників зазвичай була народна творчість, тому літературні казки здебільшого мають ті самі ознаки, що й народні. Однак літературна казка має і свої особливості. Якщо народна казка побутує в усній формі, то літературна має писемну форму. Народна казка може мати кілька варіантів. Текст літературної казки постійний, незмінний. На відміну від народної казки, у літературній казці мова може бути як прозовою, так і віршованою. У початковій школі ви вже читали написані віршами казки Н. Забіли про вовка і козенят, «Безконечні казочки» Марійки Підгірянки, історію про море В. Скомаровського, а також російських поетів -- О. Пушкіна та П. Єршова.
Народна і літературна казка -- це школа народної моралі. Мудрість і сила починаються з найпростішого: уміння шанувати старших, допомагати ближньому і захищати слабшого
Казки, створені письменниками, називаються літературними
- 1. Які казки називаються літературними? Наведіть приклади.
- 2. Які літературні казки зарубіжних авторів ви читали?
- 3. Назвіть спільні та відмінні ознаки літературних і народних казок.
- 4. Як потрібно читати казку, щоб її було цікаво слухати?
Чимало прекрасних казок для дітей написав видатний український письменник Іван Якович Франко.
Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах Дрогобицького повіту на Львівщині в родині сільського коваля. Малий Івась (Ясьо -- так звала сина мати) змалку любив бувати у батьковій кузні, куди сходилися селяни, щоб поспілкуватися, почути новини, порадитися, переповісти цікаві, часто фантастичні історії. Згодом письменник не раз казав, що отой вогонь батьківської кузні, силу якого він узяв у свою душу на далеку життєву дорогу, не згасав уже ніколи. Любив Івась слухати й материні казки, дивовижний, чарівний світ яких полонив уяву хлопчика.
Шестирічного Івася віддали до початкової школи, де навчали українською, польською та німецькою мовами. Учився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним. Уже за десять днів навчився читати українською мовою, а через деякий час знав напам"ять майже усього Шевченка. Та й пам"ять у нього була неабияка. «...Лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам слово в слово», -- згадував письменник.
Життя Івася не було безхмарним, адже одинадцятирічним він залишився без батька, а в шістнадцять років -- і без матері. Клопоти з утримання сім"ї взяв на себе вітчим Гринь
Гаврилик -- добрий і розумний чоловік. Він доклав усіх зусиль, аби талановитий хлопчина став освіченою людиною.
Вищу освіту Іван Франко здобув не відразу. Спочатку він навчався на філософському факультеті Львівського університету, але закінчити його завадила політична діяльність. Юнака кілька разів арештовували, а згодом і виключили з університету. Проте бажання вчитися не покидало Івана, і він через деякий час закінчив уже Чернівецький університет і навіть захистив ступінь доктора філософії у Відні.
Товариші зі студентських років запам"ятали майбутнього письменника худорлявим, невисоким юнаком з непокірною кучерявою чуприною, яка відблискувала жовтогарячими вогниками. Рішучий вираз обличчя, переконлива, захоплююча манера вести розмову часто робили його центром уваги товариства. А ще часом здавалось, що він усе кудись поспішав, бо швидко читав, писав, швидко доводив до завершення всі справи.
Неоціненним залишається внесок Івана Франка в українську літературу. Для дітей письменник написав чимало цікавих казок, які об"єднав у збірку і видав наприкінці XIX ст. під назвою «Коли ще звірі говорили». На думку І. Франка, казки «заставляють дітей сміятися й думати, розбуджують їхню цікавість та увагу до явищ природи». До збірки «Коли ще звірі говорили» увійшла й казка «Фарбований Лис».
Іван Франко написав дуже багато поетичних, прозових, драматичних творів, літературознавчих досліджень, які зібрано у 50-ти томах. Однак чи не найулюбленішим його героєм був хлопчик Мирон -- персонаж оповідань «У кузні», «Малий Мирон», «Олівець», «Під оборогом», чимось схожий на малого Яся з прикарпатських Нагуєвичів.
Франко був напрочуд скромним, любив одяг строгих кольорів, майже завжди носив вишивану сорочку. Мріяв купити велосипед, але так і не купив. Часто мандрував пішки, був завзятим рибалкою і грибником.
Помер Іван Франко 28 травня 1916 року. Письменника по праву вважають продовжувачем традицій Тараса Шевченка. Це відзначив Д. Павличко: «Шевченко народив, а Франко виховав українську націю». І, безперечно, продовжує виховувати сьогодні, адже його твори друкуються чималими тиражами, пісні на його вірші виконують популярні співаки, а фільми, зняті за мотивами його творів, хвилюють і дітей, і дорослих.
Казки І. Франка: Лисичка і рак, Заєць та їжак, Вовк-старшина, Заєць і ведмідь, Лисичка і журавель, Лисичка- кума, Війна між псом і вовком, Три міха хитрощів.
Художня трансформація світового сюжету: поема І. Франка «лис микита»
Іван Франко писав кож твори и для ДІТЕЙ. Серед них Вагом Місце посідає поема-казка "Лис Микита" - єдиний з Його епічніх творів, Який вітрімав п"ять пріжіттєвіх видань. Факт цею Дуже промовістій ​​- ВІН є незаперечнім свідченням небувалої популярності твору.
Про Це говорять и тіражі, якімі відавався "Лис Микита". У передмові до третього видання поеми І.Франко позначають, що В»одного видання, друкованне в 3000 прімірніків, розійшлося Протяг чотірьох літ ". Віпадок, Як на тій годину, нечуваній! Саме тому письменник МАВ повне право сказаті, що В»Ані одна галицько-руська книжка досі не мала такого щастя у чітачів ".
До цього слід Додати, Що взагалі Ні одна книжка на Україні у тій годину не відавалась таким великим накладом и так Швидко НЕ Розхід. Жоден з відоміх творів української дожовтневої класики за життя автора не МАВ Такої Щасливої вЂ‹вЂ‹долі, такого широкого кола чітачів, Як Франків "Лис Микита".
винятково Популярність поеми Дуже скоро помітіла и відзначіла тогочасної літературна критика. Ще А.Ю.Крімській у Рецензії на одному видання твору з захоплення писав: "Вже сам тієї факт, Що в Протяг якіх там трьох літ довелося друкувати тую книжку вдруге - се, можна сказаті, річ у нас нечувана! - Тієї факт и без мене каже, Що публіка Вже давно дала Франковому писанню свою мовчазліву оцінку ".
Ще віразніше прозвучала ця думка у відгуку на Третє видання "Лиса Микити", автором Якого, ймовірно, БУВ В.Гнатюк: "Коли зважімо, Що в нас Тільки Шкільні читанки доходять до третього видання, то Багато книжок у нас, надрукованіх у 1000 прімірніків и зовсім НЕ зліх, лежати по магазинах по 10-15 літ, заки розійдуться, то зрозуміємо, Який популярності ставши "Лис Микита" між Нашою молодіжжю, коли в невелікім відповідно часі вічерпаліся два Його видання и треба Було робіті Третє ".
Причину віняткової популярності поеми слід шукати насамперед у її змісті, її НАДЗВИЧАЙНИХ вісокій ідейно-художній вартості. ЦІЛКОМ можливости, Що самє велічезна Популярність твору и стала тією першопрічіною, Яка спонукала письменника впродовж більш Як двадцяти РОКІВ неодноразової повертатісь до нього, щоразу вносячі в текст значні Зміни, нерідко принципова характером.
З іншого боку, штовхнуті І.Франка на шлях доопрацювання и дальшого ідейно-художнього вдосконалення поеми могла и позиція певної Частина крітіків, які, зрозумівші буквально авторське визначення на тітулі книги "З німецького перероб Іван Франко", вбачалася в "Лісі Мікіті" НЕ орігінальній твір, а Ліше переробку и навіть переклад поеми Й.-В. Гете "Рейнеке Фукс".
складаний и чати в часі історія тексту поеми І.Франка "Лис Микита" вімагає детального и всебічного Вивчення, Що дасть можлівість правильно розв"язати ряд Важливим історико-літературніх и текстологічніх харчування, пов"язаних з ЦІМ твором.
Окремі Спроба, які робілісь у цьому напрямі , носили побіжній характер, у них розглядаліся Не всі пріжіттєві видання поеми, не розв"язував питання вибор основного тексту, Що в даного випадка становіть значні труднощі.
Послідовно зіставляючі тексти усіх пріжіттєвіх видань поеми "Лис Микита", Н.Гончарук намагався віявіті Зміни, які вносяться у кожне з них порівняно з попереднім, з"ясувати їх характер и на Основі цього віясніті, в якому напрямі відбувся рух тексту, наскількі ВСІ ці поправки спріялі далі художньому удосконалення твору. Разом з тім проваджень аналіз Текстів пріжіттєвіх видань дасть можлівість розв"язати и питання вибор основного тексту поеми, Що є Дуже Важливим для оцінкі самого твору.
Актуальність теми діпломної роботи візначається, дере за все, невічерпністю художньо-Літературної спадщини Івана Франка, Яка для дослідніка будь-якого годині Завжди Дає Нові возможности інтерпретації художнього тексту та Його аналізу. А кож тім фактом, Що ця поема - єдиний з епічніх творів І.Франка, Який вітрімав п"ять пріжіттєвіх видань (1891, 1896, 1902, 1909, 1914), Що свідчіть про небувалу Популярність твору. Отже постає питання: в Чому секрет Такої популярності поеми в часі самого автора та й в сьогоденні? Дослідження поетики твору Допоможи Відповісти на Це Запитання, з"ясувати Діалог тексту поеми Із світовою культурою, Аджея сюжет про хитрого Лиса мандрував Європою декілька століть (600 років) и перенесень І.Франком на український культурний грунт набув нового звучання. Слід пам"ятати, Що в Українському франкознавстві існує проблема тексту поеми І.Франка "Лис Микита", Яка вімагає детального и всебічного Вивчення, дасть можлівість розв"язати питання вибор основного тексту поеми.
Отже, тема, обрана нами для Дослідження, є Актуальність.
Мою зацікавленість Поетика "Лиса Микити" обумовлює потреба з"ясувати, Що Вже Було створене у світовому культурному контексті до появи цього твору, Що автор Із світового надбання використан або згадав и для чого ВІН Це зроб, Якові функцію віконує тієї чи Інший художній троп чи фігура ТОЩО.
Мета роботи полягає у здійсненні порівняльного аналізу Текстів пріжіттєвіх видань поеми "Лис Микита", у віявленні авторських правок для Досягнення художньої віразності ї сміслової точності тексту.
Об"єктом роботи є поетика поеми Івана Франка "Лис Микита" з урахування текстових варіантів усіх пріжіттєвіх видань твору.
Проблема поетики "Лиса Микити "Івана Франка реалізується в контексті українського та світового франкознавства. Вивчення поетики "Лиса Микити" Почаїв в часі появи самого твору. Це булі Рецензії та Відгуки на ВСІ п"ять пріжіттєвіх видань, які належали перу Агатангела Кримського, Володимира Гнатюка, Т.Франка, у якіх відзначається, дере за все, Популярність твору та робіться Спроба визначення рівня орігінальності поеми у співставленні з існуючімі європейськімі Переробка інтернаціонального сюжету. До з"ясування цієї Проблеми прілучівся и сам Іван Франко, тобто маємо приклад авторської самоінтерпретації. ВІН підкреслював, Що пишучи поему "Лис Микита", взявши Тільки головну раму нідерландської поеми Віллєма, ту саму, Що є в німецькій Книзі про Рейнеке в Гетевім перекладі, та й наповнював ту раму зовсім свобідно. Іван Франко Бажан не перекладати, а переробіті стару повість про лиса, зроб її народним добром, надаті їй нашу національну подобу.
Серед сучасности дослідніків слід відзначіті роботи О.Р.Багана, М.Л.Гончарука, М.Ф.Гуняка, у якіх продовжується робота попередніх дослідніків.
Однак значний доробок у цьому пітанні НЕ свідчіть про вічерпність внесок, оскількі проблема поетики актуальна и в сучасному франкознавстві, визначення діалогічного рівня твору: з світовою та національною культурою, з автором, читачем різніх епох ТОЩО.
Надійшла весна прекрасна,
Многоцвітна, тепла, ясна,
Мов дівчина у вінку;
Ожили луги, діброви,
Повно гамору, розмови
І пісень в чагарнику.
Лев, що цар є над звірами,
Пише листи з печатками,
Розсилає на весь світ:
"Час настав великих зборів!
Най зійдесь до царських дворів
Швидко весь звірячий рід".
Ось ідуть вони юрбами,
Мов на відпуст з корогвами -
Все, що виє, гавка, квака;
Лиш один мов і не чує,
В своїм замку, знай, ночує -
Лис Микита, гайдамака.
Ой, недаром він ховаєсь!
Знать, сумління обзиваєсь:
"Кривдив ти звірячий люді"
Тим часом в своїй столиці
Цар засів поруч цариці,
Щоб творити звірам суд.
Жила на воле птичка,
Да вдруг попала в сеть.
И говорит охотник:
Должна ты умереть!
Помилуй! - просит птичка. -
Я ростом с ноготок,
Всего комочек пуха
Да мяса на глоток.
Пусти меня на волю,
Доволен будешь сам.
Хороших три урока
Тебе за это дам.
Охотник удивился:
Ты - пташка с ноготок.
Какой же человеку
Ты можешь дать урок?;
Но ежели прибавишь
Ты мне ума чуть-чуть,
Пущу тебя на волю.
Лети в далекий путь!
Начнем, - сказала птичка. -
Запомни мой совет;
Жалеть о том не надо,
Чего уж больше нет.
Сказал охотник: - Правда.
Разумен твой совет.
Жалеть о том не надо,
Чего уж больше нет.
Затем, - щебечет птичка, -
Не стоит портить кровь,
Стараясь понапрасну
Вернуть былое вновь.
Сказал охотник: - Верно.
Не стоит портить кровь,
Стараясь понапрасну
Вернуть былое вновь.
Щебечет птичка: - Слушай
Последний мой совет:
Не верь досужим бредням.
Чудес на свете нет.
Сказал охотник: - Дельно.
Запомню твой совет.
Не надо верить бредням.
Чудес на свете нет.
Спасибо за науку.
Счастливого пути.
Да в сети к птицелову
Опять не залети!
* * *
Вспорхнув на ветку, птичка
Промолвила: - Дурак!
Тебя я обманула,
А ты попал впросак.
Добыча дорогая
К тебе влетела в сеть.
Из-за меня, охотник,
Ты мог разбогатеть.
В моем брюшке таится
Награда для ловца:
Алмаз крупнее вдвое
Куриного яйца!
Охотник чуть не плачет.
Бормочет: - Как же так!
Несметное богатство
Я упустил, дурак!..
Сидит на ветке птичка
Не слишком высоко.
А до нее добраться
Совсем не так легко.
Охотник, не мигая,
С нее не сводит глаз.
Вот-вот она умчится,
А вместе с ней алмаз!
Зовет охотник: - Пташка!
Вернись ко мне скорей.
Отцом тебе я буду.
Ты - доченькой моей.
И ветку золотую
Тебе я закажу,
И в клетку золотую
Тебя я посажу!..
А птичка отвечает:
Ты так же глуп, как был,
Все три моих урока
Сейчас же позабыл.
В награду за науку
Лететь ты мне велел,
А сам через минуту
Об этом пожалел.
Еще я не успела
Пуститься в дальний путь,
А ты уже задумал
Прошедшее вернуть.
И веришь небылице,
Что в птице есть алмаз
Крупнее этой птицы
Во много-много раз!
Кроме значительного количества художественных произведений (прозы, стихов и поэм), публицистических, философских и научных работ, в творчестве Ивана Франко немало сказок. Большинство из них известны нам с детства. Первоначально писатель сочинял сказки для своих четверых детей, но вскоре эти произведения стали сокровищем не только для детишек его современников, но и для будущих поколений украинских малышей. Наиболее популярны из них: «Кошечка», «Репка», «Лис Никита», «Крашеный лис», «Суд святого Николая», «Святвечерняя сказка», а также сборник рассказов для детей «Когда еще звери говорили». Среди сюжетов сказок И. Франко - как оригинальные авторские произведения, так и заимствования из разных источников. Тексты же написаны прозой и стихами.
Особое место в «сказочном» наследии И. Франко занимают две арабские сказки - «Башмаки Абу Касима» и «Кузнец Бассим». Они привлекают к себе внимание, прежде всего, своей экзотичностью, ведь в конце XIX в. Восток воспринимался украинским читателем своеобразной terra incognita, а достоверная информация и контакты с восточными странами фактически отсутствовали. Потому и литературные сюжеты оставались неизведанными.
Франко первым в украинской литературе использовал арабские сюжеты, позаимствованные из многотомной «Тысяча и одной ночи», немецкоязычное издание которой он встретил в одном из венских антикварных магазинов.
«Башмаки Абу Касима» - одна из самых известных поэтических сказок И. Франко, начало которой знакомо, наверное, каждому из нас:
В славном городе Багдаде,
В пору визирей и кади
Жил да был старик вдовец,
Хитрый скряга и жадюга.
Он на целую округу
Был один такой скупец!
(перевод В. Тушновой)
Первое издание этого произведения появилось во Львове в 1895 году под названием «Башмаки Абу Казема» и получило значительный успех! Она настолько потрясла выдающегося востоковеда и друга Франко Агафангела Крымского, что тот как истинный ученый не мог не написать рецензию. Правда, выразив восхищение, он сделал несколько критических замечаний.
В преддверии второго издания (1902 г., Львов) И. Франко поделился историей создания «Башмаков Абу Касима». По утверждению писателя, сюжет был известен в Украине (в Галиции), а автор лишь переложил ее в строки. По всей видимости, восточные «напевы» проникали на украинскую территорию со страниц европейских изданий, по пути претерпевая различные изменения, ведь передавались сюжеты устно. Как бы то ни было, И. Франко об Абу Касиме впервые услышал еще во время обучения в Дрогобычской гимназии из уст неграмотного местного жителя. Вот как он об этом вспоминает: «вместо Абу Касима он называл героя Казоемом, а вместо башмаков говорил „сапоги“. „Послушайте теперь о Казоемовых сапогах“ - так начал он свой рассказ, когда в праздник у него собралось много молодежи, таких же неграмотных парней и девушек. Все слушали и смеялись. Я тоже». Следующая «встреча» писателя с Абу Касимом произошла в Вене, когда в одном из антикварных магазинов он наткнулся на знаменитые «Тысячу и одну ночь». В 4-м томе этого внушительного 11-томного сборника И. Франко и обнаружил своего «старого знакомого Казоема». А уже затем придал прозе поэтическую окраску.
Сюжет сказки-поэмы
Главный герой произведения - старый купец Абу Касим - описан очень колоритно:
Хоть не знал деньгам он счета,
Но ходил грязнее черта.
Хуже нищего одет!
Как истлевшая рогожа,
Вся по швам ползет одежа,
В ней живого места нет.
Торговец благовониями, он славился своей невероятной скупостью. Всегда был одет нищенски, но наиболее отталкивающе смотрелась его обувь, знаменитая на весь Багдад:
Но всего чуднее были
Побуревшие от пыли
Башмаки, что он носил.
Башмаки такого сорта:
Не иначе с бабкой черта
Он плясал что было сил.
Даже судну старца Ноя
Не пришлось иметь такое
Море всяческих заплат…
Башмаки колоды шире,
На ногах висят, как гири,
Как мешки с овсом висят.
Вот на этих «непрезентабельных» башмаках И. Франко и основывает главную линию произведения. Абу Касим, прекрасно осознавая ужасающий вид своей обуви, на протяжении всего произведения пытается избавиться от нее, но это ему не удается. Каждая из попыток завершается неудачей - то комичной, то трагичной. Завершается же история утерей Абу Касимом, вследствие скупости, не только всего своего богатства, но и разума. Потому до конца жизни ходит он со своими страшными башмаками на плечах, становясь блаженным-нищим. Эти башмаки и сопровождают его в последний путь.
Морально-этические акценты сказки
Как и любая другая сказка, история о «башмаках» несет немало посылов. В частности, здесь в особой тональности фигурирует тема скупости, не только превращающей Абу Касима в посмешище для всего Багдада, но в конце концов разрушающей его жизнь, превращая в нищего. По словам И. Франко, он «взглянул на эту комическую историю с ее трагической стороны и, уменьшая комизм, постарался представить ее трагизм». В иносказательной форме писатель отобразил и тогдашнее общество с присущими ему недостатками, избавиться от которых нам не удается вплоть до сего дня. В частности, он касается проблемы взяточничества.
Вместе с тем, в произведении нашли свое отражение и другие нюансы, присущие тому времени. Например, судебная практика (когда судят Абу Касима) напоминает австрийскую, а не восточную: судья в униформе составляет протокол, имеет штемпель и не требует таксы - все эти слова из украинских (австрийских) реалий эпохи И. Франко. В то же время, изображая жизнь Востока, европейские детали применяются автором, скорее всего, в целях более детального освещения экзотики средневекового Багдада. Не случайно, по словам А. Крымского, И. Франко, используя фабулу восточной сказки, создал оригинальное собственное произведение, «заправленное крепкой сатирической солью», с идеями гуманизма (приправленного лиризмом), с авторскими отступлениями и размышлениями.
Потому «Башмаки Абу Касима» - не просто сказка, а настоящая поэма с яркими характерами героев, разбавляемая остроумными шутками и юмором.
Восточный колорит и украинские мотивы
Реалии восточной жизни И. Франко передал колоритно, используя ряд концептуальных и лексических форм. Позволим себе привести несколько стихотворных строк:
Весь народ дневной порою
Дремлет, спрятавшись от зноя
(Там жарища - будь здоров!)
Лишь когда повечереет,
С Тигра холодком повеет,
Все выходят из домов.
А куда идут? На крыши!
Люди там прохладой дышат,
На ночной Багдад глядят.
Параллельно знакомству читателей с нюансами жизни восточного города И. Франко вплетает в текст произведения украинские мотивы, используя немало местных слов-диалектизмов, украинизируя и некоторые арабские понятия. Как подчеркивал А. Крымский, «Багдад Франко является для нас не чужим городом, а в определенной степени нашим родным».
Таким образом, во времена, когда Восток для украинцев (и европейцев тоже) был практически закрытым регионом, И. Франко сумел приблизить восточный «ритм» к украинскому читателю. Возможно, впервые в украинской литературе писатель рассказал о таком феномене как дервишество («оно освещено у Франко так, как будто бы он пристально вчитывался в целую дервишескую литературу» - А. Крымский). Писатель показал путь главного героя от скряги-богача до нищего-дервиша, элементы постижения им философии дервишества, его аскезы, переход к высшей, духовной жизни и признание от людей после смерти:
Скоро впрямь старик несчастный
Богомольцем-нищим стал,
Переулками влачился,
Под мечетями молился,
Трижды в Мекке побывал.
Верен данному обету,
Умер нищим в яме где-то,
Был как нищий погребен…
А как в землю закопали, -
Величать и славить стали,
И попал в святые он!
Тем самым знаменитые башмаки можно рассматривать не только как источник всех бед Абу Касима, но и инструментом его спасения. Потеряв все имущество и дом через эту злосчастную обувь, он начинает понимать, что единственным настоящим сокровищем человека есть чистая душа. Поэтому решает в качестве искупления носить эти башмаки на плечах в течение всей своей жизни. Вслед за чем он становится дервишем. Не просто нищим, а святым мудрецом.
Заключение
Еще при жизни И. Франко «Башмаки Абу Касима» выдержали несколько изданий. К слову, поэма-сказка была напечатана и в Канаде (1914 г.) благодаря местному украинскому обществу. Позже «Башмаки Абу Касима» издавались в Украине неоднократно (1924, 1965, 1984, 1998 и 2008), а одним из лучших считается издание с прекрасными иллюстрациями украинского художника Ивана Крислача (1977 и 2017 гг.).
Произведение уже как свыше 100 лет является не только одной из самых любимых книг украинской детворы, но, по утверждению А. Крымского, «охотно читается и взрослыми людьми».
Соломия Вивчар